Мои стихи

Осiннiй пейзаж

Знову сонце ридає, схиливши голівку жовтеньку,
Бо не може воно, як раніше, зігріти поля.
Заступила його своїм синім, густим покривалом-
Грізна хмара- уже не пропустить на землю тепла.

І поникли квітки, пелюсточки схиливши додолу,
Бо не можуть прожити вони без промінчиків сонця ясного.
І нічого не хочуть уже- тільки спати і спати,
Знову сили набратись й весною ще кращими стати.

Мгновение.

Остановись мгновение-
Ты прекрасно.
Оставь хотя бы свой
Прозрачный след.
Не уходи, постой -
Все ненапрасно.
Ведь я люблю,
И чувства лучше нет.

Я только шепотом
Тебя позвать могу.
Чтоб, испугавшись,
Вовсе не исчезло.
Мгновение вернись,
Я так прошу.
Ведь без тебя мне жизнь
Не интересна.