Любимые книги

Aleona писал(а):

Читала Я.Вишневского "Одиночество в сети"-понравилось-но главное её настроится дочитать, в начале как то запутанно, перечитывала....но сюжет супер! Ещё понравилась книга С.Ахерн "P.S. я люблю тебя".убила бы того кто экранизировал фильм.всё перевернули...

Те же мысли. Правда, обе эти книги мною по второму разу перечитаны не будут
На днях перечитала в сотый, наверное, раз великолепную книгу Бориса Балтера "До свидания, мальчики!" Каждый раз читаю, и каждый раз захватывает дух от эмоций

Много книг прочитано в студенчестве но что закономерно прошло почти 15 лет а "след" остасля. Теперь я собрала собрания сочинений из понравившехся мастеров. И на 1ом месте среди любимчиков СОМЕРСЭТ МОЭМ - я никогда не пречитываю литературные произведения но вот пару его романов я перечитала. Очень советую:
1. Луна и грош (о Поле Гогене)
2. Маг
3. Театр
4. На острие бритвы
5. И все остальные.
И понравились произведения Артура Хэйли: Колёса, Аэропорт, Отель, Детектив.

1.Лет 15 любимой была "100 лет одиночества". Я их всех чувствовала своими родственниками, всех этих Аурилиано сотоварищи. Потом как-то остыла.
2. Голсуорси "Сага о Форсайтах"!!!
3. "Вечный зов". Сейчас подумала, что все три книги - развернутое жизнеописание семей.
4. "Отец Арсений"
5. "Медея и ее дети" - с любой страницы (+ "Сонечка")
6. "Анна Каренина"
7. Чехов - навсегда!!!! причем в разные временные отрезки совершенно иная интерпретация.
8. "Целестина, или шестое чувство" каждый раз хохочу!
и много чего. Как сказал незабвеный Чехов "все бледнеет перед книгами"

Жора-обжора писал(а):

7. Чехов - навсегда!!!! причем в разные временные отрезки совершенно иная интерпретация.

Ольга

сельчанка
Наташ, наших прибыло! (я про любителей Чехова)

Жора-обжора писал(а):

Лет 15 любимой была "100 лет одиночества"

да,книга просто обалденная

Мои любимые книги это - "Замок Броуди" "Милый друг" "Мартин Иден" "Американская трагедия"
Очень советую!

Цитата:

Вам, наверняка, знакомы произведения Ричарда Баха (http://www.litportal.ru/index.html?a=2042) и Джеймса Редфилда (http://lib.hsgm.ru/?page=byavt&id=1087). Если нет, то обязательно почитайте.

Цитата:

А сейчас я увлеклась Вадимом Зеландом "Трансферинг реальности", а начиналось все с Лиссы Муссы - это у нее я про него узнала.

Ltdjxrb?
Девочки, это о чем? Я как-то больше классикой увлекаюсь, и мемуарами всякими..

Рю Мураками - дети из камеры хранения ! просто супер! книга очень необычная. не похожа на все остальные.

Дэн браун - "код да винчи" и "Ангелы и демоны".


а с детства любимая осталась "маленькая принцесса" .вот хоть смейтесь, хоть нет. читала ее 1000 раз и еще хочу прочитать... также смотрела фильм на эту книгу, за душу взял не меньше , чем книга!

Пожалуй, мой список будет таким. Получается смесь всех эпох, жанров и авторов, ведь я практически всеядна, если дело касается хороших книг

1. Ф.М. Достоевский "Братья Карамазовы"
2. Э.М. Ремарк "Три товарища"
3. Джейн Остин "Эмма"
4. Шарлотта Бронте "Джейн Эйр"
5. Халед Хоссейни "Бегущий за ветром"
6. Людмила Улицкая "Медея и ее дети"
7. Владислав Крапивин "Сказки Севки Глущенко"
8. М.А. Шолохов "Тихий Дон"
9. Сомэрсет Моэм "Театр"
10. Г.Д. Робертс "Шантарам"

Очень люблю французских писателей-реалистов - Гюго, Мопассана, Флобера, а больше всего Эмиля Золя - очень хорошо пишет. Его книги "Западня" и "Жерминаль" - никогда не надоедают, уже столько раз перечитывала. Эти книги про жизнь простых, рабочих людей - 18 века, очень жизненные. Почитайте, не разочаруетесь!
А ещё люблю "Дженни Герхардт" Теодора Драйзера.

Теодора Драйзера люблю, читала, вроде это его - "Финансиста". Золя надо почитать, давно что-то читала, любовные какие-то вещи.., а эти не помню.

Мне кажется, что у людей читающих не может быть только одна любимая книга. Их обязательно несколько. У кого-то даже много. Поэтому вот мой список любимых книг:
1. "Гарри Поттер" Дж.Роулинг
2. "Мастер и Маргарита" М.Булгакова
3. "Собор парижской Богоматери" В.Гюго
4. "Призрак Оперы" Г.Леру
5. "Франкенштейн" М.Шелли
6. "Замок Броуди" А.Кронина
7. "Три мушкетера" А.Дюма
8. "Граф Монте-Кристо" А.Дюма
9. "Овод" Э.Л.Войнич
10. "Эрагон" К.Паолини
11. "Ходячий замок" Д.Джонс
12. "Сумерки" С.Майер
13. "Три товарища" Э.М.Ремарк
а также У.Шекспир, Ф.Саган и поэзия Н.Гумилёва.

Если я начну перечислять, думаю, не хватит места.. Любимые - это те книги, которые перечитываешь по нескольку раз и каждый раз что-то открываешь для себя заново? Мои любимые книги - это все книги, которые я прочитала в детстве, а читала я очень много - таскала у родителей, перечитала все, что стояло в нижном шкафу+брала в библиотеке и у знакомых, у соседей. Вообще, первое, что я делала, попадая к кому-нибудь в гости - подходила к книжной полке. Когда приехала работать по распределению, была постоянным читателем в местной библиотеке. Сейчас выписываю книги по инету. Подборку делаю таким образом: записываю все упоминания об интересных авторах и книгах, потом стараюсь их приобрести.

Как и всегда, мой любимый Януш Вишневский и его роман "Бикини".

начала меня отталкивало название. Потом я долго недоумевало, причем тут бикини...

Прочла с 2й попытки. Первый раз забросила на 20-30 странице, сплошные описания 2й мировой войны. Второй раз решила, что это вводная, и не пожалела, что осталась до конца. Не знаю, и никогда не узнаю, как жили, что чувствовали люди на войне, но книга меня захватила. В центре событий молодая немка - Анна. Дрезден, а потом Нью-Йорк, затем аттол Бикини. Разные мужчины на пути, ее дерзость и непредсказуемость. И все это на фоне трагических событий войны. Жестоко, где-то трогательно, где-то интрига. Но последний "виток" я разгадала и стало как-то обидно. Не люблю предсказуемые концовки. Но все равно, это книга стоила моего внимания и времени. На мой взгляд, одна из лучших, что я читала у Вишневского. А читала я почти все.

Может это и запрещено правилами форума, но я не удержалась, выложила свой любимый рассказа. Да, он на украинском языке, но как на меня, он стоит тех усилий... Буду признательна за комментарии

Григір Тютюнник

Любові всевишній
П р и с в я ч у є т ь с я


ТРИ ЗОЗУЛІ 3 ПОКЛОНОМ

Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу—хату Карпа Яркового. А перед нею— молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яркова і веде мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина...
Підійшовши ближче, я вклоняюся Марфі й кажу через молоденьку сосну;
— Здрастуйте, тітко.
Марфа ворушить губами І проводжає мене далі, аж доки я не увійду в сосну “велику” (у нас її називають ще: “та, що твій тато садив”).
Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи.
— Мамо, — питаю після того, як куці студентські новини розказано (сесію здав, костюм ось купив), — а чого тітка Марфа Яркова на мене так дивиться?
Мама довго мовчить, потім зітхає і каже:
— Вона любила твого тата. А ти на нього схожий...

Марфа — тоді її в селі за маленький зріст звали “маленькою Марфою” — знала, що лист від тата приходить раз на місяць. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку — тонесенька, тендітна, в благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничині над босими ногами — і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки: втекла від молотарки або від косаря, за яким в'язала, або з лук, де сіно скиртують.
Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: “Є — нема, є — нема, є...”
Коли з пошти виходив наш поштар дядько Левко — височенний, худющий, як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою через гостро підняте вгору плече, Марфа підхоплювалася йому назустріч і питалася тихо, зазираючи знизу в його очі:
— Дядечку Левку, а од Мишка є письомце?
— Нема,— одказував Левко, блукаючи очима поверх золотого Марфиного волосся, що вибилося з-під чорної хустки.
— Не брешіть, дядечку. Є...
— Ну — є! Є..."так не тобі, а Софії.
— Дядечку Левку! Дайте я його хоч у руках подержу...
— Нельзя. Чужі письма нікому давати не можна. Заборонено.
— Я тільки в руках подержу, дядечку, і оддам. Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка — ще синіші.
Левко озирається довкола, зітхає немічно худими грудьми і манить Марфу пальцем за пошту. Там він дістає із суми конверт і простягає Марфі:
— На. Тільки нікому не кажи, що давав, бо за це... виженуть мене.
— Ні-ні-ні, дядечку! — аж похлинається від щирості Марфа. — Ось вам хрест святий!
Вона хапає з Левкових пучок листа — сльози рясно котяться Їй по щоках — пригортає його до грудей, цілує в зворотну адресу...
—Чорнила слізьми не розмаж,—каже Левко і одвертається: жде.
Марфа, якщо поблизу не видко людей, нескоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче...
— Ну, от бачте, нічого я йому і не зробила... Тепер несіть Софії. Я ж нічого йому не зробила... Спасибі, дядечку, рідненький... Нате вам осьо, вип'єте за його здоров'я.
Вона дістає з-за пазухи пожмаканого карбованця і вкладає Левкові в долоню.
— Хіба що за його здоров'я,— бурмотить Левко,— а так зроду не взяв би...
І чимчикує в село, наставивши вгору гостре плече з Порожньою майже сумою (тоді не дуже-то люди писали один одному).
А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора свої шість кіп — і вітер сушить — не висушить сльози в її очах.

— А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?
— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я теж-бо за нею слідкома з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.
— І ви на неї не сердилися?
— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.
— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?
— Хтозна, сину. Серце в усіх людей неоднакове. В неї таке, бач, а в мене таке... Вона за тата набагато, молодша була. Йому тридцять три, а їй дев'ятнадцять. Два годочки прожила з Карпом своїм і нажилася на сто. Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і в двадцять, і в тридцять годочків... сокіл був” ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі! Гляне було—просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє як бачила його (ходила з передачею аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили— такі сумні. Дивиться ними — як з туману.
Вони до нас на посиденьки ходили, Карпо і Марфа. Щовечора. І гомонимо бувало втрьох або співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде. Голосок у ней тоді такий був, як і сама вона, ось-ось наче переломиться, ну, ловкий. А Карпа хоч викинь. Сидить у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другий — розпушує. То я йому галушок миску гарячих (він їсти страх любив), ложку в руки — їж, Карпе! І тьопає, як на себе кидає. Ми співаємо, а він вусами пару з миски ловить та сопе так, що каганець на столі як не погасне. “Я,— каже,— картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки”. Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома. Марфа проти нього—перепілочка. Ото гляне було, як він над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах, наче дві свічечки голубі. До тата... Я ж бачу. А він затулить надбрів'я ' долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.
— Ти, Михайле, кажу, хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться. А він:
— Навіщо ж людину мучити, як вона й так мучиться?
Очі мамині сухі, голос ані здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять — вони закам'яніли.
Останній лист від тата “Софіє! Соню! Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав. Не тільки голова, а й брови посивіли. Зразу подумав: може, то іній (це надворі було), тернув долонею – ні, не іній... Більше не дивитимусь. Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фільончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі. А руки як не свої... Ти питаєш, як нас годують, як одягають на зиму. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п’ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! Вдяганка звичайна, селянам до неї не звикати. Сю ніч снилася мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, і вища. Сосна – а за нею річки синє крило. Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтесь. Сусіда мій по землянці молиться уві сні, а Бога не називає. До кого молиться?... Соню! Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківських бандуристочка сліпий, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу. (“Сибір неісходиму” було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: ”Сибір неісходиму”.) Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття. Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму... ” Коли се було... А я й досі думаю: “Як вони чули одне одного – Марфа і тато? Як?...” А ще думаю: “Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?” “Тоді не було б тебе – шумить велика “татова” сосна”.

В сентябре лежала с дочей в больнице, одна девушка предложила прочитать книгу с названием "Нимфина". Первое мнение сложилось что бред какой-то. Но что бы не обидеть советчицу все же решила прочитать.. уже после 10 прочитанных страниц, сюжет так захватил, что две части книги прочитала за два дня!!! В скором времени ожидается 3 часть книги. В Интернете нашла только первую часть. Если кому интересно то вот ссылка на нее: http://turbobit.net/3jqdbkl09hyx.html Советую прочесть всем! Взгляд на жизнь меняется в лучшую сторону!!!

Я люблю все, что напечатано! Это мой наркотик! Акунин, Улицкая, Шелдон, Драйзер, Дашкова, Нестерова, Литвиновы, все, что есть в магазине, но последний закрыли 2 месяца назад! Я умираю перечитка заканчивается!

Всем привет! Я тоже читаю - много... Из того что захватило и что хочется другим посоветовать - это - Кристиан Бобен "Все заняты", Сара Груэн "Воды слонам" и Владимир Ларченков "Все там будем". Пожалуйста почитайте Первые две я качала, третью брала в библиотеке. Еще есть один автор (румын), я была под впечатлением - но помню только имя Ион Биэшу. В интернете о нем нет ни-че-го... Но думаю в своей библиотеке посмотрю в карточке название (если на полке его не будет).

А мои любимые книги вот:
Унесенные ветром
Скарлетт
"Анжелика" Анна и Серж Голон
Поднятая целина
Тихий Дон
Все романы Сидни Шелдона-купила все какие нашла в мягком переплете, интересные.
Вечный зов
Тени исчезают в полдень
И еще книги об Отечественной войне, особенно впечатлила книга Светланы Алексиевич "У войны не женское лицо", всем рекомендую, кто любит такую литературу, очень впечатлила, там рассказы женщин о войне, какой они ее видели, чувствовали, пережили.
А еще из женских романов больше люблю исторические любовные, например "Фьера Бельтрами" автора Жульетты Бенцони, и другие её романы

Книги - это моя слабость. читаю много, но не сказать что без разбора.
Очееенньь люблю Достоевского, любое его произведение - это шедевр!
Еще один мой любимый автор - Золя. его "Творчество" просто уникальная книга.
среди классиков можно много интересных и умных вещей найти. перечислять можно долго.
среди современных нравится Кабаков, его "Московские сказки" были первым произведением, с которым я познакомилось. потом перечитала почти все!
Очень люблю Пелевина, кто бы что не говорил. есть в нем какая-то изюминка...

Очень, очень люблю читать!!! Ни одного дня без книги, но самый любимый это Чехов. Могу читать в любое время, с любой страницы. Даже есть отдельная книжечка с выписанными фразами из его произведений.

Привет!
А почему никто не вспомнил Пелевина? Мне очень нравятся его вещи

Согласна с Леди Колдунья
и поэзия Н.Гумилёва.
Могу перечитывать и перечитывать...
А еще "Хромая Судьба" братьев Стругацких,"Фиеста" и "Снега Килиманджаро" Хемингуэя, "Левиофан" и "Алмазная колесница" Акунина, "Гойя" Фейхтвангера, "Поттериада" Роулинг, Кристи,Кунц,Муркок,Чехов......люблю читать

Люблю творчество Стивена Кинга . Его фанатка уже лет10 .